ПТСР у військових: симптоми і лікування

«Я вже пів року вдома, а все одно там». Цю фразу я чую від військових дуже часто. Людина їде в маршрутці, хтось голосно впускає сумку — і за секунду вона вже не в маршрутці. Серце гатить, руки шукають автомат, в очах те, що було під час обстрілу. Потім відпускає, лишається сором і втома. І страх, що це назавжди.

Не назавжди. Але спершу треба розібратися, що це: нормальна реакція, яка поступово мине, чи посттравматичний стресовий розлад, який треба лікувати.

Коли це вже ПТСР

Після війни психіка якийсь час живе за фронтовими правилами — і це нормально. Про перші тижні адаптації я докладно пишу у статті про психологічну реабілітацію військових.

Про ПТСР говорять, коли симптоми тримаються довше місяця, заважають жити — спати, працювати, бути з родиною — і складаються в характерну картину. Вона має чотири частини.

Чотири групи симптомів

Пережите повертається само. Спогади, які лізуть у голову без запиту. Флешбеки — коли не просто згадуєш, а ніби знову там: звуки, запахи, тіло реагує так само. Кошмари, після яких прокидаєшся мокрий і з серцебиттям. Сильна реакція на нагадування: запах гару, звук мотоцикла, схожий на дрон, новини з того напрямку.

Уникання. Людина обходить усе, що нагадує. Не дивиться новини, не їде тим маршрутом, не відповідає побратимам, не хоче говорити. Або навпаки — постійно зайнята, аби не лишатися з думками. Зовні це може виглядати як «він просто закрився».

Змінився настрій і погляд на себе. Провина — «я мав щось зробити», «чому я живий, а він ні». Думки, що світ небезпечний і нікому не можна довіряти. Нічого не радує, почуття ніби вимкнені, навіть до дітей. Відчуття, що цивільні не розуміють і ти тут чужий. Часто випадають з пам’яті окремі моменти пережитого.

Постійна бойова готовність. Напруга, яка не відпускає. Людина сидить спиною до стіни, перевіряє двері, сканує натовп. Різко здригається. Погано спить. Швидко спалахує. Важко зосередитися. Буває ризикована поведінка: швидка їзда, бійки, «все одно».

Не обов’язково мати все й одразу. Але якщо ви впізнаєте себе чи близького в кожній з груп, і це триває більше місяця — варто показатися лікарю. Загальніше про розлад можна прочитати у статті про ПТСР.

Що часто йде в парі з ПТСР

У військових ПТСР рідко буває «чистим». Найчастіше поруч:

• алкоголь — щоб заснути, щоб «вимкнути голову»;
• депресія — порожнеча, безсилля, «навіщо все це»;
• тривога і панічні атаки;
• наслідки контузії — головний біль, погіршення пам’яті й уваги;
• хронічний біль після поранень, який і сам по собі виснажує.

Це важливо, бо лікувати треба все разом. Якщо людина щовечора п’є, щоб заснути, психотерапія травми буде йти дуже важко. Якщо не спить тижнями — теж. Тому на першій консультації я розбираюся з усією картиною, а не лише з одним діагнозом.

Як лікують ПТСР

Психотерапія, сфокусована на травмі — основа. Саме вона має найкращі докази ефективності при ПТСР. Найчастіше це:

• когнітивна терапія процесингу (CPT) — робота з думками, які «застрягли» після травми: провина, «я слабкий», «світ небезпечний»;
• пролонгована експозиція (PE) — поступове, безпечне повернення до спогадів і ситуацій, яких людина уникає, щоб вони перестали мати таку владу;
• EMDR — метод, де робота зі спогадом поєднується з рухами очей чи іншою двосторонньою стимуляцією.

Це не «просто поговорити». Це структурована робота з конкретними кроками, яку проводять спеціально навчені фахівці. Чим відрізняється моя роль від ролі психолога, я пояснюю в окремій статті.

Ліки. Вони не стирають спогади, але зменшують напругу, тривогу, повертають сон і настрій. І часто саме вони дають людині сили взагалі почати психотерапію. При ПТСР основні препарати — антидепресанти з груп СІЗЗС (наприклад, сертралін, пароксетин) та СІЗЗСН (венлафаксин). Вони не викликають залежності, але діють не одразу — зазвичай ефект наростає за кілька тижнів. Препарат, дозу і тривалість я підбираю індивідуально, враховуючи поранення, контузію, інші ліки й умови служби.

Чого при ПТСР не варто. Транквілізатори-бензодіазепіни (феназепам, діазепам, гідазепам та інші) ПТСР не лікують. Сучасні рекомендації не радять їх при цьому розладі: до них швидко звикаєш, а тривале вживання може заважати відновленню. Особливо небезпечно поєднувати їх з алкоголем.

Я веду військових і ветеранів онлайн, конфіденційно, без обліку. Якщо впізнали себе — запишіться на консультацію, розберемося разом.

Роль родини

Близькі часто першими помічають, що щось не так. Сам військовий може роками казати «я нормальний», поки дружина бачить, що він не спить, п’є і зривається на дітей.

Що допомагає: бути поруч без тиску, не розпитувати про пережите, говорити про конкретні речі, які ви бачите, і м’яко пропонувати допомогу з того, що він сам визнає проблемою — сон, втома, голова. Детально про це — у статті про підтримку військового після повернення.

І ще одне. Жити поруч з людиною з ПТСР важко. Дружини і мами теж виснажуються, теж перестають спати. Звернутися по допомогу для себе — нормально, і це не зрада.

Чого чекати від лікування

Чесно: це не швидко. Але перші зміни зазвичай помітні за кілька тижнів — найчастіше покращується сон і трохи спадає напруга. Далі йде основна робота з травмою. Повний курс, як правило, займає місяці.

Спогади не зникнуть. Але вони перестануть бути флешбеками, які накривають посеред дня. Стануть тим, що було, а не тим, що відбувається зараз. Для багатьох моїх пацієнтів саме це і є поверненням додому.

Часті питання

Чи можна мати ПТСР, якщо я не був поранений?

Так. ПТСР пов’язаний з пережитою загрозою для життя — своєю чи чужою, — з загибеллю побратимів, з тим, що довелося бачити чи робити. Поранення для цього не обов’язкове.

Симптоми з’явилися через кілька місяців після повернення. Це може бути ПТСР?

Може. Іноді перші місяці людина тримається «на адреналіні» або зайнята справами, а симптоми наростають пізніше. Відкладений початок — не рідкість.

Чи дізнаються про лікування в частині?

Приватна консультація конфіденційна. Обліку немає, інформація нікуди не передається без вашої згоди.

Можна обійтися без ліків?

Іноді так — якщо симптоми помірні і є доступ до якісної психотерапії травми. Якщо ж людина не спить, має виражену депресію чи тривогу, ліки зазвичай суттєво полегшують шлях. Це рішення ми приймаємо разом.

Записатися на консультацію або дзвоніть +38 (097) 117-47-63.

Ольга Містрякова, лікар-психіатр. Стаття інформаційна і не замінює консультацію.